Група 1 на 12.11.2020. До теми "Морально-філософський зміст «єршалаїмських» розділів твору. Трагізм долі митця (майстра). Проблеми кохання й творчості. Засоби комічного (сатира, сарказм, пародія та ін.) й трагічного (гротеск, трансформація простору й часу та ін.). "

1.    Морально-філософський зміст єршалаїмських розділів твору

Одна з найбільших таємниць роману М. Булгаова "Майстер ы Маргарита" — біблійний сюжет, який розгортається в уяві майстра. М. Булгаков своєрідно інтерпретував євангельські мотиви й образи: персонажі наділені земними характерами та розв'язують земні проблеми. Булгаковський Азазелло, Коров'єв-Фагот, як і Бегемот, не відповідають біблійним канонам: вони всього лише почет люцифера й не ототожнюються, за християнською традицією, із ним самим.

Ієшуа зіткнувся в ідейному діалозі з Понтієм Пілатом – не могутнім прокуратором, а пересічною людиною, знесиленою головним болем. Булгаковський Понтій Пілат постійно балансує між добром і злом і, наказавши вбити Ієшуа, сам страждає, аж поки йому не вибачають цей гріх.

Хоча булгаковському Ієшуа притаманні деякі риси Месії, він більш схожий на сина людського, а не Сина Божого. Мандрівний філософ проповідує моральний закон Добра, ні на йоту не відступає від своїх переконань і нехтує брехнею задля порятунку: не розуміє чи не бажає розуміти натяків прокуратора. Навіть за мить до страти, коли йому, спраглому, піднесли до рота мокру губку, він сповідує цей закон: відмовляється на користь засудженого сусіда, який так само потерпає від спраги.

Головний антагоніст Ієшуа – Понтій Пілат: зневірений у моральних цінностях посадовець, охоронець державного ладу та влади; він капітулює перед страхом за своє життя і розплачується муками совісті. І тільки за 2000 років каяття перед Пілатом розстеляється дорога до світла (місячне сяйво в Булгакова – символ Істини, вічного духовного життя).

Інша протилежність Ієшуа – Воланд. Воланд має на меті відновлення справедливості, хоче довести, що добро та зло тісно переплетені, ось тільки зло неминуче буде покарано. «Кожна управа має пильнувати своїх справ», — пояснює Воланд Марґариті розподіл обов'язків у цьому світі. Є «управа» Ієшуа Га-Ноцрі, і є «управа» його, Воланда. А їхнє співвідношення між собою цілком відповідає Євангелію й християнській традиції.

Булгаковський Воланд не сіє зло, а викриває його, жорстокістю відновлює рівновагу між добром і злом. Відповідальність за зло, несправедливість автор покладає на людину.

Запитання:

1. Чому літературознавці вважають, що «Майстер і Марґарита» — це роман у романі?

2. Які основні сюжетні лінії роману «Майстер і Марґарита» можна виокремити?

3. Чому майстер пише роман саме про Понтія Пілата? Хто головний герой і яка основна думка цього твору?

4. Що спільного між добою Понтія Пілата й основним часом дії твору?

5. Чому Ієшуа у фіналі роману прощає Пілатові? Дайте розгорнуту відповідь.

2.    Тема творчості в романі. Трагізм долі митця (майстра)

Одна з основних проблем твору М. О. Булгакова «Майстер і Марґарита» – проблема творчості й долі письменника.

Берліоз	Іван Бездомний	Майстер
У розмові Берліоза з Бездомним на Патріарших ставках Булгаков зображує головного редактора упевненим у собі та своїх знаннях. Берліоз розповідає про Ісуса, заперечуючи його існування, наводячи приклади й насолоджуючись враженням, яке справив на молодого поета. Творчість для Берліоза – робота: керування й настанови, милування своїм розумом та «талантом». Берліоз – втілення чиновника-бюрократа, який принижує роль творчості та творця. Через таких, як він, страждає майстер у творі й сам Булгаков у житті	Творчість для Івана Миколайовича Понир'єва — пошук свого шляху. Герой усвідомлює хибність свого прагнення слави й кардинально змінюється як особистість. Він також усвідомлює роль творчості та духовності. Йому не судилося стати поетом, але він тонко відчуває сутність творчості й духовного світу. Його відмова від МАСОЛІТівського квитка нагадує зневагу до грошей Левія Матвія – учня й друга Ієшуа	В образі майстра Булгаков утілив своє ставлення до творчості, філософську сутність творчості — презирство до жалюгідного повсякдення, марнославства, пихи; безперервність духовного зв'язку сьогодення й минулого, безкорисливість. Булгаков не випадково називає свого героя Майстром. Це повага до досконалої майстерності, посвячення, служіння вищому духовному завданню — на відміну від соціального замовлення ремісників-письменників 1920-1930-х рр.

 

3. Засоби комічного в романі «Майстер і Марґарита»

Складна структура роману дещо приховала сатиричну спрямованість твору.

Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних сферах індивідуального, суспільного й політичного життя, що суперечать загальнообов'язковим принципам чи прийнятим ідеалам.

У романі Булгакова постала складна картина життя москвичів, особливо мистецької еліти, у 1920-1930-х роках. Письменник тонко поєднав гротеск і фантастику, продовжуючи гоголівську традицію. Автор характеризує персонажа за допомогою прийому деталізації, що водночас є засобом створення гротеску.

Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного й реального, прекрасного й потворного, трагічного й комічного, життєподібного й карикатурного.

Яскрава сатирична деталь у романі — членський квиток МАСОЛІТу. Творчу працю письменника замінили формальні засідання й обговорення, боротьба за вигоди й привілеї. Не менш принизливим і несправедливим постає розподіл привілеїв у МАСОЛІТі. Визначні літератори можуть пообідати вишуканими стравами у ресторані значно дешевше, аніж пересічні громадяни. Є у них і дачі на Клязьмі, але дістатися цієї верхівки можуть не всі, оскільки бездарних літераторів значно більше, аніж дач, тому літній відпочинок стає предметом заздрощів.

Письменницьку еліту країни показано сірою, дріб'язковою, користолюбною та черствою. Показовою є сцена танців у ресторані: літератори кружляють у безглуздому вихорі.

Тема сатиричного зображення життя Москви й москвичів 1930-х років тісно пов'язана в романі з образом Воланда. Разом зі своїми помічниками він немов препарує пороки жителів столиці з її атмосферою бездуховності, вульгарності, жадібності, заздрості й кар'єризму.

Достатньо пригадати випадок у вар'єте. Смішними й огидними показують себе московські обивателі, ловлячи червінці, які виявляються фальшивими, міняючи свій одяг на модне вбрання. Чого варта суперечка претендентів на житло покійного Берліоза!

Через користолюбство, нестримне прагнення до високого суспільного становища люди зовсім утратили здоровий глузд. Ними було легко маніпулювати, уводити в оману. Правомірно з мотивом викриття обивателів перегукується мотив божевілля (образи Івана Бездомного, Никанора Івановича Босого). Клініка Стравінського, куди вони потрапляють, нагадує авторові весь сучасний йому світ.

Прізвища персонажів твору говорять самі за себе: Римський, Варенуха, Лиходєєв, Куролєсов.

А як точно письменник відобразив епоху репресій, завуалювавши її під біблійні часи! Високий світ євангельської легенди, який набув під пером письменника реальних ознак, знижується, пародійно перекручується в інших світах, інших вимірах. Сучасність стає нереальною, а потойбічний світ — дійсністю.

Пародія — комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору. Пародія в перебільшеному вигляді відтворює характерні риси оригіналу.

Але, сатирично зображуючи одвічні людські пороки, М. Булгаков сподівається на виправлення, удосконалення людини. Побутові й міфологічні сцени роману засвідчують, що духовне й бездуховне завжди боролися в людині. Недарма висловлювання Воланда про це стало крилатим у романі: «Вони — люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було...». Автор показує, що вдосконалення людини починається передовсім з її моральності. Булгаков не робить сатиру наріжним каменем свого роману. Своєрідність його сатири виявляється в тому, що вона тісно переплітається з моральними, філософськими проблемами, які завжди поставали перед людиною.

1. Що важливіше для митця — зовнішня чи внутрішня свобода?

2. На думку Булгакова, що означає бути майстром?

3. За майстром немає жодної провини, та все ж він не заслуговує на світло: він отримав тільки спокій. Чому?

4. «Боги, боги мої! Що ж треба було цій жінці?!» — вигукує автор. Спробуйте й ви відповісти на це питання.

5. Яким є ваше ставлення до Марґарити? Чому вона заслуговує тільки на спокій разом із майстром, а не на щастя?

Він запевняє себе, що "не потрібно перейматися великими планами". От чому Булгаков засуджує свого героя. Майстер випав з ланцюга безперервної людської боротьби за удосконалення життя. Велика боротьба Добра і Зла за душу людини — це протистояння космічного мороку (Воланд і його оточення) і самовідданого і творчого людського світла (образ Ієшуа). Майстру не вдається залишитися борцем до кінця. За ним залишаються тривоги і хвилювання життя справжнього і важкого. Попереду чекає примарне, умовне існування поза життям, поза "світом". Він сам прирік себе на бездіяльність духу. От чому йому дарований "спокій". 

Джерело: https://history.vn.ua/pidruchniki/parashich-world-literature-11-class-2019-standard-level/8.php

Домашнє завдання: читаємо роман "Майстер і Маргарита".