Для групи 3 на 28.01.2021. До теми "Й.В. Гете. "Фауст". Образ Фауста як утілення динамізму нової європейської цивілізації. Пошуки сенсу буття й призначення людини.".
Продовжуємо наше знайомство з "Фаустом".
Праця – кращий спосіб насолоди життям.І. Кант
Декілька цікавих фактів про Й.В. Гете (1749 - 1832).
Й.В. Ґете займався не лише літературою. Багато часу він приділяв природничим наукам: ботаніці (заснував морфологію рослин, описав закономірності рослинного світу), зоології (обґрунтував теорію єдності типів тварин), анатомії, геології (зокрема, мінералогії), хімії, оптиці, винайшов водяний барометр. А ще знав шість мов, цікавився музикою, малюванням (залишив понад півтори тисячі малюнків), був вправним гравірувальником, створив оригінальну теорію кольору та його впливу на людину.
Над «Фаустом» Гете працював близько шести десятиліть (з 1771 по 1832 р.)! Обсяг цього гетевського твору майже сягає обсягів гомерівського епосу: 12 111 рядків «Фауста» – 12 200 рядків «Одіссеї».
Основна мета Просвітництва – вільне використання людського розуму для прогресивного перетворення суспільства на основі раціоналізму, рівності, справедливості.
Один з її основних девізів — «Sapere aude», тобто «Наважся знати» чи «Наважся на власну думку». Цей девіз символізує вступ до нової доби — доби автономії, незалежності, яка пориває з традиціями або, щонайменше, піддає їх критиці розуму.
Проте обожнювання розуму часто зумовлює абсолютно непередбачувані результати. І чи роблять вони людину щасливою?
Поглянемо на долю Фауста.
- Що можна сказати про особистість Фауста за цими уривками?
Шукай заслуги не в словах,
Не шийся в галасливі блазні!
Як розум є в твоїх речах,
То будуть без окрас виразні,Бо для правдивих мудреців
Не треба вишуканих слів.
Всі ваші фрази дуті, беззмістовні,
Цяцьковані, бундючно-пишномовні, —
То вітер лиш, що десь між верховіть
Сухим осіннім листям шарудить.
Фауст
Пергаментом жаги не вгамувати,
Не в нім свята, живуща течія;
Повік тобі на спрагу знемагати,
Коли суха душа твоя.
Фауст
Блаженний той, хто ще надію має
На світ зірнуть із цього моря тьми!
Бо треба нам, чого не знаєм ми,
Що знаємо — з того пуття немає.
Та годі, годі сумувать
Такої гарної години!
Поглянь, як в сяєві прощальному блищать
Окучерявлені хатини…
Заходить сонце; гасне день у нас;
Десь інший край ще оживить та сила.
Коли б дались мені могутні крила,
Летів би я за сонцем повсякчас,
Глядів би я на світ просторий
У променистім сповитті,
На тихі падоли, на жевріючі гори,
На сріберні струмки і ріки золоті…
Ні дикі урвища, ні темряві ізвори
Мене б у льоті не могли спинить,
І ось уже внизу леліє море,
Ваблива, лагідна блакить…
Не видно вже Божистого світила,
А мрія знов у серці заясніла:
За ним, за ним летіти дню навстріч,
Лишаючи позаду себе ніч,
Над мною — небо, піді мною — хвилі…
Це мрія, сон, а день уже погас…
Чому лиш дух крилатий в нас,
Але тілесно ми безкрилі?
Та хто не марив, хто не снив
Злетіли високо-високо,
Почувши жайворонка спів,
Що його не догляне око,
Побачивши, як од землі
Орел шугає попід тучі,
Як понад море й гори-кручі
Летять додому журавлі?!
Фауст – Вагнеру
Без почуття й мистецтво все даремне,
Коли ж говорить з вас душа,
То слово щире і буремне
Усі людські серця зруша.
А ви?.. Сидіть та компонуйте
З чужих об'їдків розмазню,
Та в попілець ретельно дуйте —
Ачей (можливо) здобудете вогню!
Як вам це всмак, то дурні й діти
З вас подивують інший раз;
Але шкода серцями володіти,
Коли немає серця в вас.
М.С.Казиник. Гёте.Фауст:
- Яким постає Фауст у стосунках з Мефистофелем, з Маргаритою?
Коментарі
Дописати коментар