1. Пропоную переглянути передсмертний лист Габріеля Гарсіа Маркеса.
2. Коротко про життя письменника.
Народився Габріель Гарсія Маркес 6 березня 1928 року в прибережному колумбійському містечку Аракатака. Виховували його бабуся і дідусь, які познайомили його з переказами, фольклором і народною мовою цієї провінції. У 1940 році Габріель виїхав до Боготи вчитися в єзуїтському коледжі.
У 1946 році за наполяганням батьків вступив до Національного університету Боготи на юридичний факультет. На третьому курсі Габріель познайомився з молодою дівчиною Мерседес Падро, яка через 13 років стала його дружиною. То був шлюб, укладений на небі. Маркес навіть бачив свою наречену до зустрічі з нею у сні. Мерседес була з багатої родини, але стійко переносила нужденне життя, яке спочатку чекало її з письменником.
Не довчившись один рік, Маркес залишає університет і збирається стати журналістом.
У 1950-му він починає писати перші статті для місцевої газети «Ель Херальдо», вступивши в одну з великих груп журналістів. У 1955-1956 році Маркес співпрацював зі столичною пресою, де публікував рецензії на кінофільми й аналітичні статті на гостросоціальну тематику.
В якості кореспондента працював в Італії та Франції, в 1957 повернувся в Колумбію, згодом жив у США, Іспанії, на Кубі, в Мексиці.
Побував Габріель Гарсіа Маркес і в тодішньому СРСР, штатним співробітником на столичному фестивалі молоді.
У 1959 році у автора народився син – майбутній відомий кінорежисер.
Перша повість Гарсіа Маркеса «Опале листя» (1955) відкриває обширний прозаїчний цикл про Макондо, спекотне прибережне містечко, занурене в атмосферу катастроф, епідемій і чудес. Хроніку Макондо продовжують повість «Полковнику ніхто не пише» (1961) і роман «Лиха година» (1966), а завершує її знаменитий роман «Сто років самотності» (1967). Саме за останню книгу автор отримав премію Ромуло Гальєгоса (1972) і Нобелівську премію з літератури (1982).
Перу Гарсіа Маркеса належать також збірка оповідань «Похорон Великої Мами» (1962), романи «Осінь патріарха» (1975), «Хроніка оголошеної смерті» (1981) і «Кохання в час холери» (1986), "Записник з моїми сумними курвами" (2004 ),"Генерал у своєму лабіринті" (1989).
Останніми великими роботами письменника стала книга «Жити, щоб розповісти про життя» та збірка «Я тут не для того, щоб говорити промови».
У 1989 році лікарі виявили у письменника ракову пухлину в легенях, але після операції в 1992 році хвороба призупинилася. В 1999 році виявили – лімфому. Довелося перенести дві складні операції і довгий курс лікування.
17 квітня 2014 року письменник помер у себе вдома в Мехіко від ниркової недостатності.
3. Якщо часу обмаль, можна переглянути експрес-урок К. Ніколенко.
3. А це власне й "Стариган з великими крилами".
Аудіокнига (скорочена).
Фільм.
Запитання:
- Хто такий янгол?
- Доведь, що старий є саме ним.
- Як поводяться люди з старим?
- Чи повернеться він до людей?
- Чому оповідання має назву "Старий з крилами", а не "Янгол з крилами"?
- Що, на вашу думку, знищує людину?
Коментарі
Дописати коментар