Не я змішую фарби, а твій погляд. Я лиш кладу їх на стіну одну за одною в природному порядку, а той, хто дивиться, сам змішує їх у своєму оці, наче кашу. Тут і є таємниця. Хто краще зварить кашу, той матиме кращий малюнок, але ніхто не може зварити доброї каші з поганої гречки. Важливішою є, отже, віра споглядання, слухання й читання, аніж віра малювання, співу чи писання (читай: діяльність не автора, а глядача, слухача й читача. - Авт.).
М. Павич розпочав літературну діяльність поетичними перекладами з французької, англійської та російської мов. Його перша поетична збірка «Палімпсести» побачила світ 1967 р. Проте М. Павич залишався невідомим широкому загалу до 1984 р., коли був виданий роман «Хозарський словник» (підзаголовок «Роман-лексикон на 100 000 слів»). Твір поєднує елементи жанрів історичного дослідження й енциклопедичного довідника, ознаки магічного реалізму й постмодернізму. Роман має дві версії: чоловічу й жіночу. У ньому відтворено історію хозар за трьома джерелами: християнськими, ісламськими та єврейськими. Невдовзі цей твір став світовим бестселером постмодернізму.
М. Павич — майстер нелінійної, інтерактивної прози, спрямованої на залучення до творчої діяльності читачів, які мають стати ніби співавторами митця.
Найпопулярнішими творами письменника стали:
- роман-кросворд «Пейзаж, намальований чаєм» (1988) – читається за горизонталлю й вертикаллю;
- роман-клепсидра «Внутрішня сторона вітру» (1991) – можна читати з початку до середини, а потім з кінця до середини;
- роман-таро «Остання любов у Царгороді» (1994) – кожен розділ має назву карти таро і можна складати долю героїв;
- роман «Зоряна мантія» (2000) (астрологічний путівник для невтаємничених),
- оповідання для комп'ютера й циркуля «Дамаскин» (1998), інтернет-оповідання «Скляний равлик» (1998) та ін.
М. Павич є автором кількох поетичних збірок і драматичних творів, писав статті й монографії з історії сербської літератури XVII-XIX ст., переклав сербською мовою твори О. Пушкіна та Дж. Байрона, читав лекції в університетах Європи, був дійсним членом Сербської академії наук і мистецтв.
Митець був переконаний у тому, що «у світі набагато більше талановитих читачів, аніж талановитих письменників». Він постійно експериментував, пропонуючи читачам щось нове, зумівши зацікавити їх незвичайними літературними формами й сучасним змістом.
М. Павич помер 30 листопада 2009 р. в м. Белграді (Сербія). На його пам'ятнику не викарбувано дати народження та смерті, адже письменник вважав, що життя, як і літературний текст, безкінечне.
М. Павич був одним із засновників і першим президентом Товариства сербсько-української дружби.
Українською мовою твори сербського митця перекладали О. Рось, О. Дзюба, І. Лучук, А. Татаренко, О. Микитенко та Н. Чорпіна.
Тепер детальніше
1. Якщо часу змало - перегляньте експрес-урок.
М. Павич. Скляний равлик (автор – кандидат філологічних наук Б.В. Стороха)
Audio-text 24. Милорад Павич. Скляний равлик. Переклад Оксани Микитенко (читає Г. Кудряшов)
Поясніть, чому жанр твору визначений як " оповідання для комп’ютера й циркуля, для прочитання якого необхідний комп’ютер".- Що чи кого може символізувати в оповіданні склянний равлик?
- "Упродовж життя змінюються герої, а отже, і світ, проте його риса — прагматизм — лишається непорушною. Меркантильний, егоїстичний світ приречений, він не має права на існування, а тому гине від вибуху." Чи можна цю думку вважати метафоричним сенсом розв’язки оповідання?
- Уважно роздивіться плакат. Розкажіть, в чому секрет популярності творів Милорада Павича.
Коментарі
Дописати коментар