Для групи 3 на 14.04.2021. До теми "Позакласне читання. Еко У. «Ім’я троянди»".

 

Багато хто думає, що я написав фантастичний роман. Вони глибоко помиляються, роман абсолютно реалістичний.

Умберто Еко про роман "Ім’я троянди" 

1. Коротко про письменника та його творчість.

Умберто Эко (1932 – 2016 рр.) – один з найвидатніших сучасних письменників, знаменитий италійський вчений-медієвіст, семіотик (семіотика, семіологія вивчає знаки й знакові системи, які зберігають і передають інформацію), спеціаліст з масової культури. 

Народився у невеликому містечку Алессандрія, недалеко від Турину у багатодітній родині. Батько Умберто працював бухгалтером, брав участь у кількох війнах. Тож не дивно, що 10-річний Умберто переміг у змаганнях з риторики влаштованих Муссоліні до молодіжних ігор. Юний У. Еко швидко і переконливо довів, що всі мають вмерти за славу Муссоліні і безсмертну історію Італії. На щастя, доля була прихильною до майбутнього письменника.

Великих грошей родина не мала, а юний Умберто дуже полюбляв читати. Він заходив до першої-ліпшої книгарні і читав книжки. Коли його проганяли звідти, Еко прямував до іншої і продовжував читати.

Батько Еко планував дати синові юридичну освіту, але підліток подався до Туринського університету вивчати літературу і філософію Середньовіччя. 

1954 року Умберто Еко одержав ступінь бакалавра філософії. Та під час навчання розчарувався у католицькій церкві, ставши  атеїстом.

Чимало років майбутній письменник присвятив вивченню культури Середньовіччя і сучасної – від високої до масової. Навіть викладав у Гарвардському університеті – курс про непрості стосунки літератури і дійсності, героїв книг та їхніх авторів.

Був одруженим. На експертці у царині музейної й художньої освіти. Виховував сина й доньку.

Свій перший роман Умберто Еко видав у 48 років (1980 року). Це і був філософсько-детективний інтелектуальний роман «Ім’я троянди», який став супербестселером і приніс всесвітню славу автору. 

2. Про що ж роман.

В основу роману «Ім'я троянди» покладено історію розслідування низки злочинів, що сталися у листопаді 1327 р. в одному з італійських монастирів. Дія роману триває сім днів, упродовж яких у монастирі сталися шість загадкових вбивств.

Завдання розслідувати злочини покладено на колишнього інквізитора, філософа й інтелектуала, францисканського монаха Вільгельма Бескервільського, якого супроводжує його юний учень Адсон. Від імені Адсона й ведеться розповідь.

Сюжет роману цілком може сприйматися як детективний, але сам автор ставиться до «кримінальної забарвленості» свого твору з певною іронією.

Отже, Папська делегація приїздить до аббатства разом з делегацією королівською. Має відбутися дискусія про те, чи володів майном Христос і чи має володіти багатством церква.

Але на ранок під стінами бібліотеки знаходять першу жертву – Адельма Отрантского. Далі – більше: хтось з монахів тоне у ємкості з кров’ю свиней, хтось у ванні з чистою водою. І у всіх мерців сині пальці і язик. До того ж, з величезної бібліотеки аббатства, в яку за просто так нікого не пускають,  зникає одна з книг Арістотеля. А саме – "Поетика" – том про природу і дію сміху.

А у першу ж ніч після вбивства Адсон спускається на перший поверх бібліотеки, де й має зв’язок з дівчиною, навіть ім’я якої не знає. Можливо, звідси назва твору?

Не буду переповідати всі подробиці. Скажу лише одне: сліпий монах Хорхе – колишній бібліотекар добре знає, що відбувається. За традицією, саме бібліотекар  мав стати аббатом. Та Хорхе ним не обрали. Можливо через сліпоту.

Перший з знайдених мерців отримав-таки книгу Аристотеля про сміх, яка вважалася таємною у монастирі. 

Виявляється, Хорхе боявся, що коли люди дізнаються про дію сміху, то вважатимуть, що можуть здолати ним і диявола. Тобто обійтись без Бога. І тоді Хорхе взяв отруту у іншого монаха і просочив нею сторінки книги. Кожен, хто торкався її, гинув.

Коли ж Хорхе був викритий, він з’їв отруєну книгу і підпалив бібліотеку. Подолати вогонь не вдалося.

Можливо, Хорхе мав рацію?

У 1986 році роман був екранізований. Режисером став Жан-Жак Анно. Роль Вільгельма Баскервільского виконав Шон Коннері, Адсона — Кристіан Слейтер. Фільм мав шалений успіх у глядача. Але Умберто Еко залишився незадоволеним і надалі заборонив екранізацію своїх творів.

 

Ще за п’ять років Умберто Еко створює  роман «Маятник Фуко». Це своєрідний аналіз сучасних інтелігентів, які можуть через розумову неакуратність породити чудовиськ, у тому числі фашистів. 

Всього ж У. Еко залишив нам близько двох десятків творів.

3. Тут можна прослухати частину роману "Ім’я троянди" У. Еко.

Умберто Еко. Ім’я троянди. Аудіокнига. Частина перша.

Домашнє завдання: коротко, але аргументовано написати, чи мав рацію старий бібліотекар, ховаючи від монахів книгу про природу сміху.

Відповіді надсилайте у Viber до 16 квітня.

о был